Вікторія про Сью:
Коли я шукала для Сніжани роботу, де вона могла б реалізувати свій талант акварелі та вільного малювання, я зателефонувала Крістін Цурейх. Крістін розповіла мені, що Луїза планує організувати курси малювання для дорослих і дітей біженців у своїй художній школі і шукає людину, яка б володіла цією справою. Після цього мені  вдалося познайомити Сніжану з Луїзою, і вже незабаром вона викладала в художній школі двомісячні курси живопису для дітей та дорослих з України.
Організувати ці курси живопису у такий короткий термін та підтримати їх фінансово стало можливим завдяки ініціативі „Ательє Зобель“ та Сью Шмід.
Сью розповідає свою історію про Добро:
I wanted to participate in welcoming people displaced from their homes. So, we created a project where people could meet and think about begin to think about beauty again.
Luise is an amazing partner; in case I didn’t say it before – thank you Luise! Together we were able to create two 8-week Art courses for both adults and kids within a few weeks.
Хто я така ...
I am Sue. I was working as a Project Manager at the British Crafts Council when I started dating Peter, six months later I moved from London, England to Konstanz -- but I am originally from Montreal, Canada. For the past fifteen years I have worked with my husband Peter Schmid at Atelier Zobel. Together we lead a design studio and gallery, creating a space for beautiful objects and amazing people to come together.
One of the many events we hold throughout the year is our Mother’s Day workshop. Every year we invite kids to hand craft a project for Mom in celebration of Mother’s Day. The profits from the annual workshop benefit a local non-profit organization. This year our team wanted to welcome Ukrainian refugees to Konstanz by hosting an art class taught in their mother tongue, entitled „Kunst verbindet“.
Що є для мене добро/ доброчинність...
We tend to think of kindness as an individual act, but I think of kindness as a social behavior. If we live in a society that places value on being kind, and people are treated kindly, then it’s much easier to act kindly – however, kindness must a reciprocal act. Therefore opposite is also true -- if members of your community do not value kindness and/or do not reciprocate, kind acts will dissipate. If you think about it, what is a society? Comedian Trevor Noah, gave an interesting explain at the beginning of the pandemic in reaction to the tragedy of George Floyd:
‘What is Society? Fundamentally, when you boil it down, ‘Society’ is a contract, it is contract that we sign amongst human beings with each other as human beings whether spoken or unspoken and we say amongst this group of ‘us’, we agree on common rules, common deals and common practices that are going to define us as a group – that’s what I think society is, a contract. And as with most contracts, the contract is only as strong as the people abiding by it.’
I have had the privilege of being raised in a socially democratic environment. Therefore, I have the privilege and responsibility of participating, as well as defining the social contract. I would like to live in society that values kindness, therefore as an individual, I do what I can to reflect the world I want to live in.
Коли я дізналася, що в Україні почалася війна...
My first reaction was emotional – grief and sympathy for every person effected by the war.
My second impulse, as a historian, (I hold a Masters in the History of Art, and taught Art History in the Universities for many years), was to understand the context of war, who are the stakeholders and look for historical references that might offer insights, explanations and possible conclusions.
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
Somehow, I assumed in a battle between good and bad, good would always win. I don’t think that anymore. It also served as a wakeup call. That all have to participate in preserving democracy and take responsibility to work to change for negative cultural shifts - rather than assume that someone else’s will fix it.
Я хотіла би побажати людям на Різдво ...
Of course, World Peace and joy… but for those who feel that this is naïve… I would wish that people don’t lose hope.
I love superheroes. My favorite is Batman, the Dark Knight or Batman Begins… even the old comic books. In one episode, after saving the world, AGAIN, Batman says, ‘When hope is lost, so is the battle, we must never lose hope.’ Superheroes may not exist, but the morals that they teach us do. So, if I found a wishing well, or a magic genie gave me three wishes - I’d wish for World Peace and Joy, and never-ending hope.
Вікторія про Луїзу:
Коли я шукала для Сніжани роботу, де вона могла б реалізувати свій талант акварелі та вільного малювання, я зателефонувала Крістін Цурейх. Крістін розповіла мені, що Луїза планує організувати курси малювання для дорослих і дітей біженців у своїй художній школі і шукає людину, яка б володіла цією справою. Після цього мені  вдалося познайомити Сніжану з Луїзою, і вже незабаром вона викладала в художній школі двомісячні курси живопису для дітей та дорослих з України.
Організувати ці курси живопису у такий короткий термін та підтримати їх фінансово стало можливим завдяки ініціативі „Ательє Зобель“ та Сью Шмід.
Луїза розповідає свою історію про Добро:
Коли прибули перші біженці, я, природно, подумала, чим я можу допомогти особисто. На жаль, через обставини, що склалися, я не могла когось прийняти і багато пожертвувати  відразу. Спочатку я намагалась допомогти фінансово. Але з самого початку я прагнула займатися чимось довгостроковим. Коли до нас звернулася Сью, я, звісно, була відразу готова допомогати. Завдяки особистим контактам і відсутності бюрократичної тяганини нам вдалося організувати ці курси, тривалістю в шість тижнів. Створити творчий майданчик  для дітей та матерів, де вони могли б обмінюватися ідеями та креативно самовиражатися.
Хто я така ...
Мене звуть Луїза Мерле, я вже 16 років живу в Констанці, хоча сама родом із Берліна. За ці роки Констанц став для мене рідним домом, щоправда цей процес не завжди був легким. Мені ще й досі час від часу необхідно відвідувати великі міста. Але дійсності, я відчуваю, що дедалі більше належу до Констанца.
Ми з Сью знайомі вже давно, а , крім того, працювали разом над невеликим проектом до Дня святого Валентина. Школа мистецтв Констанца охоче приймає участь у проектах і намагається якомога частіше співпрацювати з місцевими митцями та бізнесом. Як художня школа ми існуємо вже чотири роки і відчуваємо себе затребуваними та маємо підтримку в місті. Мабуть, прийшов час і місто дозріло до створення художньої школи. Ми раді всім людям, які знаходять свій шлях до нас, а також тішимося гарною співпрацею з містом, управлінням культури та управлінням будівництва.
Що є для мене добро/ доброчинність...
Мені здається, я ніколи не замислювалась над цим. Можливо, це тому, що я завжди вважаю, що люди добрі, і що добро породжує добро. Для мене дуже важливо ставитись до людей позитивно і приймати їх такими, якими вони є. З усіма їхніми історіями, болями та особливостями. Думаю, якщо зможу ,завжди  допоможу.
Коли я дізналася, що в Україні почалася війна...
Чесно? Я була у фітнес студії на тренуванні. Ситуація в тижні і дні перед вторгненням вже була напруженою, але я чомусь ще сподівалася, що вдасться знайти дипломатичне рішення. Коли новина дійшла до нас, перше, що сталося - в студії запала тиша і стало якось незатишно. Всі раптом дуже принишкли і замислилися. Для мене особисто цей момент був пробудженням, своєрідною паузою. Ми живемо в Європі зі спадщиною двох останніх світових воєн, але протягом десятиліть ми росли в мирі. Холодна війна моєї юності відійшла у минуле, і ось тепер цей страх раптово повернувся. Мене це неабияк приголомшило.
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
Я стала більш смиренною. У перші кілька тижнів це був переважно страх і невпевненість, але зараз я намагаюся не давати страху паралізувати себе. Я не можу сприймати як належне те, що маю тут, у Констанці, в Німеччині. Світ зараз став нестабільним, він завжди був таким, але зараз ми відчуваємо це тут, в Європі. Тим більш важливо тепер підтримувати цінності та демократію і не відвертатися від них. Кризи об‘єднують людей, і було б добре, якби ці зв‘язки зміцнювалися. Людяність і толерантність стали для мене зараз ще більш важливими.
Я хотіла би побажати людям на Різдво ...
Бажаю людям, щоб вони не втрачали надії на добро і продовжували набиратися сил його відстоювати.