Вікторія про Верену:
Рано вранці, 17 березня потяг зі Сніжаною, її сестрою, доньками та котом мав виїхати з Польщі до Берліна. Але все пішло геть не так, як планувалося. Потяг через технічні неполадки затримали з відправленням. На відміну від Німеччини, на станції про це не було жодного оголошення. Вокзал був переповнений біженцями, ніхто не знав, що відбувається, коли поїде і чи поїде поїзд взагалі. Я моніторила  Інтернет з Констанца, але змогла зібрати обмаль інформації польською мовою про те, що  з поїздом і які існують альтернативи, щоб виїхати звідти. Одне було зрозумілим: початковий план забрати їх на вокзалі в Штутгарті, переночувати там і наступного дня продовжити шлях до Констанца не спрацює. Я скасувала ночівлю і почала шукати житло в Берліні. Таким чином я познайомилась з Вереною. Верена зв'язалася зі мною, повідомивши, що у неї є дві кімнати, вона живе дуже близько до вокзалу і забере п'ятьох звідти, незалежно від того, як пізно вони приїдуть. Я розповіла їй про ситуацію з потягами в Польщі. Після цього ми почали разом шукати інші альтернативи, щоб наші мандрівники змогли дістатися до Берліна до опівночі. Допоки ситуація з потягом з Польщі залишалась  не  зрозумілою, ми перевіряли автобусні маршрути, ціни, молодіжні хостели, таксі тощо. Зрештою, Сніжана та її сестра змогли продовжити подорож потягом, маючи на меті переночувати у Берліні разом з Вереною - у теплому, безпечному житлі, зі зручними ліжками, смачним чорним чаєм. Лише близько 16:00 чотири жінки та кішка нарешті сіли на потяг до Берліна….
Верена розповідає свою історію Добра:
Я бачила потоки біженців з різних куточків, а також те, як притулків ставало дедалі менше. Був березень-квітень, ще відносно холодно, і багато жінок з маленькими дітьми просто доводилося розміщувати в наметах.
І тоді я досить швидко усвідомила, що в моїй квартирі достатньо місця , що я хочу допомогти і що я справді можу зробити тут щось конкретне. Саме тому я відгукнулася, коли  шукали житло для колег з нашої агентської мережі в київській філії. Для мене це було відчутнішим.
Крім того, для мене в цьому був трохи егоїстичний момент, тому що я просто хотіла знову мати трохи життя  у своїй квартирі. А також думка: "Це чудово, тоді я матиму чудову нагоду ближче познайомитися з людьми з цього регіону , а також краще зрозуміти, що там відбувається.
Мені також надзвичайно пощастило з Іреною: у неї ще й досі російський паспорт, її батько - українець, мама - росіянка, і вона живе в Києві вже 12 років. Вона та її син також добре знали англійську мову. І ми провели багато довгих вечорів за чаєм, і вона змогла описати обидві сторони конфлікту зі своєї особистої точки зору. Обидва зі своєю драмою... як з українського, так і з російського боку.
Хто я така ...
Мене звуть Верена, мені 44 роки, я родом з Радольфцеля, але зараз живу в Берліні і працюю в маркетинговому агентстві.
Я дуже яскрава особистість і багато чим займалась у своєму житті: створювала стартапи, керувала проектами в соціальних мережах, а також відвідала багато  міжнародних виставок для компаній, де працювала. Я також багато бувала за кордоном: в Іспанії, Франції, Китаї, а потім в Австралії зі Свеном (№13 в календарі) більше двох років. Що дійсно чудово, так це можливість познайомитися з різними кухнями світу, зануритись в іноземну культуру, а також зрозуміти інші точки зору.
Що є для мене добро/ доброчинність...
Особисто для мене слово "милосердя" насправді занадто близьке до християнського милосердя. Для мене це не вимагає жодних релігійних переконань. Для мене доброта - це більше підґрунтя для теплих стосунків. Робіть добро, не очікуючи нічого натомість. Для мене це щось на кшталт фундаментальної життєвої позиції.
Я роблю це бо це комусь потрібно, не з розрахунку, чи мети: "Я добрий, бо очікую чогось натомість", а тому, що я дійсно радію, коли можу зробити щось, щоб інші почувалися , або коли я можу зробити щось позитивне завдяки  власному душевному імпульсу.
І звісно, є трохи мого власного принципу: я твердо переконана, що потрібно регулярно підживлювати Всесвіт доброю енергією. Якщо достатньо (людей) живить Всесвіт доброю енергією, то ми всі просто відчуваємо себе краще і якимось чином і в якийсь момент це повертається до нас в тій чи іншій формі. Треба просто продовжувати обертати колесу . Це як ланцюжок позитивної енергії.
Коли я дізналася, що в Україні почалася війна...
З одного боку, вона раптом стала дуже відчутною і водночас такою нереальною, бо була так близько.
Здається, що війна в Європі минула поза часом і раптом дуже швидко опинилася дуже близько. Наприклад, потік біженців дуже швидко прибув до Берліна, тисячі людей щодня на центральному вокзалі Берліна. Було сюрреалістично - побачити це наживо. Це стосується і інших війн, наприклад, сирійської, але лише з часом...
Тоді мені стало страшно просто бути свідком цього нахабного свавілля. Що достатньо кількох божевільних, жадібних до влади ідеологів у верхівці, щоб занурити в хаос цілі країни. Достатньо кільком людям мати занадто багато влади, занадто багато впливати безконтрольно, а також мати можливість так багато зруйнувати.
Війна в Україні означає для мене...
Я вважаю, що в усій цій ситуації є тільки програші. Це все настільки безглуздо, тому для мене це так трагічно. Насправді  люди думали, що війни в Європі більше не буде, бо сьогодні вже не ті часи коли війна можлива. Все навколо взаємопов'язане і взаємозалежне, як і газ.
Насправді я думала, що після Німеччини люди зрозуміли, що фантазії про великі імперії не працюють. Це не спрацювало в Німеччині, то чому це має спрацювати деінде?
Але потім хтось в Росії настільки ідеологічно прив'язаний до цього і розпочинає війну з божевільної віри в те, що через три дні в Києві його нібито вітатимуть як визволителя з квітами і музикою... а потім він може просто продовжити марш на Білорусь і хтозна-куди ще... щоб возз'єднати "імперію"...
На мій погляд, Путін повністю прорахувався, і тепер він не може вийти з гри, не втративши обличчя, і повинен йти далі і далі. Неважливо, якою ціною. Скільки б при цьому не було зруйновано. Це те, що я вважаю таким безглуздим.
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
До цього я не так інтенсивно була залучена до роботи з Росією та Україною. Тепер так. Хотілося б більше зрозуміти ідеологію, що стоїть за цим. Мені було незрозуміло, що в Росії ведеться така пропаганда. Я знала, що йде пропаганда, але в якому масштабі... Я не усвідомлювала.
Я хотіла би побажати людям на Різдво ...
Я бажаю, щоб ми всі більше дбали один про одного, щоб ми більше робили один для одного, а не один проти одного. Якимось чином ми всі здатні зробити свій маленький внесок у те, щоб нам тут, на землі, було добре разом.
Ми  живемо в непевні часи з усіма видами криз, хвилювань та страхів. Тим більше важливо, щоб ми більше не віддалялися, а якось зуміли наблизитись один до одного, підтримати  і разом робити щось краще...
...і принести більше доброї енергії у Всесвіт.