Вікторія про Джекі:
Джекі зустрілася мені на моїй щоденній прогулянці 24 лютого, за винятком того, що того дня, через новини з України, вона була дещо незвичайна: моє тіло було напівживим, очі були повні сліз, а ноги самі несли мене стежкою, якою я ходила щодня. Я нічого не відчувала навколо себе. Джекі побачила мене і запитала, чим вона може мені допомогти, чи може вона мене обійняти і чи не відмовлюсь я від прогулянки  разом. Своїми словами вона трохи повернула мене до реальності. Це допомогло мені в той момент, і я вдячна Джекі за це.
...та за „Ангелів 4 Україна“ від Пірмін Брой!
Джекі розповідає свою історію про Добро:
Так що ж означає допомога. Пожертви, вміння відчувати і вміння слухати. Це не так вже й багато, насправді. Тому що ви просто не можете нічого вдіяти. І тут знову з‘являється слово „безсилля“.
Я багато думаю над тим, що б я робила, якби опинилася в такій ситуації, і якби була українкою. Тоді ти стаєш активною і, через свою безпорадність, намагаєшся багато чого зробити. Треба допомагати своїм колегам, своїй родині, шукати, де можна організувати проживання. Ти стаєш гіперактивною від безпорадності. Допомагаєш, в першу чергу, собі, а потім ще й іншим трошки . Ти починаєш усвідомлювати, що не можеш нічого змінити в ситуації забезпечення миру, але можеш лише допомогти зробити ситуацію менш драматичною для людей, які змушені жити в зоні бойових дій.
День, коли почалася війна, я подумала про себе, абсолютно жахливий. Але я навіть не могла подумати, що знаю людей, які приїхали з України. Для мене , як правило, це не має жодного значення. Але, напевно, майже кожен знає когось  з України. Ми просто не знали  про це...
Хто я така ...
Мене звуть Жаклін, мені 52 роки (на мить замислилась, невже це правда). Я пів життя прожила у Курі. Раніше я була дуже космополітичною, а зараз ні. Я знайшла тут свій центр.
Що є для мене добро/ доброчинність...
Це надзвичайно складне питання. Я дуже довго думала над тим, що це означає. Насправді все зовсім просто. І в той же час так складно. Як для того, щоб знайти відповідь на питання, так і для того, щоб застосовувати на практиці.  Тому що іноді для милосердя потрібно так мало, а це сприймається як дуже цінне. А буває так, що ти так багато робиш, але інша людина не сприймає це як цю любов.
Я можу говорити лише за себе особисто. Для мене, наприклад, щире „як справи?“ або щира посмішка з привітанням „доброго ранку!“ - це вже милосердя. Тому потрібно зовсім небагато.
Коли я дізналася, що в Україні почалася війна...
Це мене надзвичайно паралізувало. Виникло відчуття того, що є речі, які тобі непідконтрольні. І це зводить мене з розуму. Ефект полягає в тому, що ви контролюєте речі, які можете контролювати, ще більше, тому що це єдине, за що ви можете вхопитися. А на все інше вплинути не можна. З дуже поганим станом  просто нічого не вдієш.
Почуття, яке майже вбиває. Дуже пригнічує. Досі. Повна безпорадність, тому що одна людина і ще декілька  навколо неї абсолютно хворі.
Війна в Україні означає для мене...
Війна в цілому означає, що треба усвідомити, яке мирне життя у нас тут, і що війна може статися будь-коли, і не можна почуватися в безпеці, в жодній точці земної кулі. Тому що завжди може статися щось страшне.
Той факт, що в Європі спалахує війна, має ще один вплив на те, як людина реагує на таку війну. Звучить жорстоко. Але так воно  і є. Це ж так близько, всього два кордони...
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
Це не тільки війна, а й точка відліку, з якої почалася війна. Це, безумовно, також пов‘язано з тим, що змінилося моє сприйняття, мій світогляд. Спочатку був коронавірус, дуже кричуща ситуація. Потім почалася війна  так близько, знову дуже жорстока ситуація. І я думаю, що з того часу світ вже не такий, яким був раніше. Прийшло усвідомлення  особистої незахищеності навіть тут, у Швейцарії. Тому проживайте кожен день якнайкраще, адже ніхто не знає, що принесе завтрашній день. Все може закінчитися вже завтра.
Я хотіла би побажати людям на Різдво ...
Мені довелося довго теж над цим думати. І я поки що не знайшла розумної відповіді. Напевно, бажаю того, що настає з 19 до 24 календарних днів. Миру.
Про що я ще подумала, чого я бажаю... Я бажаю тим, кого спіткала війна, щоб вони змогли впоратися з нею таким чином, щоб війна і ненависть не тривали по її закінченні. Адже причиною війни є одна людина та її оточення, а не широке російське суспільство. Це було б моє побажання. Бо інакше коловорот ненависті між народами буде продовжуватися і продовжуватися.