Аліна про Роя:
Рой был одним из первых людей в Констанце, который дружелюбно и с улыбкой приветствовал меня и Тео (моего 7 месячного малыша), сопереживал, изготовил уникальный цветок из стекла в цветах украинского флага в знак солидарности. Было всегда приятно видеть искреннюю улыбку  Роя на улице возле его магазина. Это давало душевную поддержку. И было очень по-доброму.
Рой розповідає свою історію про Добро:
Я подумав про себе, що Аліна – жінка-біженка з маленькою дитиною. Це було просто відчуття. Я просто хотів зробити їй приємне. Я відчуваю, що роблю недостатньо, щоб допомогти. Ми, як країна, можемо дати притулок біженцям, але ми, як країна Німеччина, не можемо зупинити цю війну. на жаль! Це мене дратує.
Коли я побачив Аліну з дитиною, у мене виникло бажання зробити щось корисне для них.
Хто я такий ...
Мене звати Рой Браунварт, я народився в Констанці в 1962 р. Мені рівно 60 років. Я працюю самозайнятим ремісником і склодувом у Констанці вже 35 років. Я завжди жив тут, у моєму рідному місті, і не проміняю його ні на яке інше. Я справжній Констанцер і навіть можу розмовляти на діалекті. Це дуже рідкісне явище, оскільки більшість людей вважають за краще розмовляти академічною німецькою мовою. Маю трьох дорослих дітей та одного онука. Я реставратор і займаюся історією мистецтва та склом, зокрема періодом модерну на початку 1920-х років. З моєї точки зору, це був чудовий час для мистецтва та дизайну. Це був рух до сучасності. Це мене дуже захоплює. Я також люблю читати біографії художників, дуже активно приймаю участь у  виставках, люблю споглядати картини того часу. Зараз я дуже захоплений Василем Кандинським. Я живу для декоративно-прикладного мистецтва!
Хто такий Рой насправді - це справа всього мого життя. Я - це я.
Що є для мене добро/ доброчинність...
Милосердя для мене - це доброта, ввічливість і співчуття. Співпереживання, коли дивишся на людину без упередження і йдеш їй назустріч, слухаєш її. Милосердя для мене – це також співчуття, ввічливість, повага, саме ці загальнолюдські цінності. Коли виникає бажання щось віддати, нічого не очікуючи. Милосердя завжди пов’язане  з вірою. Для мене це так. Я вважаю, що милосердя – це смирення, мудрість і зрілість, і тільки зрілі люди здатні проявляти милосердя, жити ним. Милосердя – воно поза матеріалізмом. Це дуже не матеріальне. Милосердя для мене – це антипод егоїзму.
Коли я дізнався, що в Україні почалася війна...
Це було рівно за два дні до мого дня народження, і мені вже не хотілося святкувати цей день народження. Це було немислимо. Дати такого ляпаса. Як можна так брехати світові. Напередодні наш міністр закордонних справ був у Москві, і Путін сказав, що не буде нападати на Україну. А потім, бац, і він просто перетинає кордон. Жорстока, загарбницька війна, так само ,як і Гітлер. Я був розлючений, коли дізнався, що Путін просто напав на суверенну країну, таку як Україна. Я був шокований тим, що сталося. Гинуть люди, бомбардують мирних жителів та їхні домівки, а не військові об‘єкти, не самі війська. Населення! Як можна отак просто вбивати мирних жителів?
Війна в Україні означає для мене...
Це неприпустиме порушення прав людини, вторгнення на територію суверенної держави з порушенням міжнародного права. Фактично „не проходить“ у 21 столітті.
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
Побачити, на що ще здатні люди. Війна в Україні близько, але жорстокість і антигуманність, які несуть війни у будь-якій країні, скрізь однакові. Надійного нема нічого, мир крихкий, наскільки тонкими є межі між війною і миром. Навіть у Німеччині могла б бути війна з Росією протягом двох місяців.
Я вдячний, що живу в мирі, тут, у Німеччині. У мене є все, чого я хочу у своєму житті. Я усвідомлюю, що те, що я маю, не можна сприймати як належне. Жити в мирі дуже непросто. Це те, що я виніс з цієї війни.
Війна вже в моїй голові.
Я бачив картини війни і не міг стримати сліз, тому я ще більше вдячний, я ще більше усвідомив, що я живу тут в мирі і який це привілей, яке це багатство, яке це щастя. Війна може торкнутися кожного.
Я хотів би побажати людям на Різдво ...
Я бажаю нам єдності. Це єдиний світ, який ми маємо для багатьох поколінь. На Різдво бажаю всім, щоб закінчилася війна. Цій безглуздій війні треба покласти край.
Бажаю більше спокою у думках, бо інколи це нагадує карусель, і так хочеться її зупинити. Спокою і безтурботності.