Аліна про Єву:
Ева помогла мне и моим родителям необходимыми в быту и доме вещами. Ева несколько раз привозила  нам предметы первой необходимости. Поддерживала меня и моих детей теплыми, эмпатичными сообщениями, соучастием и сопереживанием в первые месяцы нашего пребывания в Констанце. Это было очень важно и ценно знать, что есть люди, которые сопереживают боли и резким изменениям в жизни.

Єва розповідає свою історію про Добро:
Мені одразу було зрозуміло, що я буду допомагати Аліні, бо вона цього потребує. Тоді щось увімкнулося в середині мене.

Хто я така ...
Я Єва, фармацевтка, і ця робота мені  подобається, тому що я багато контактую з клієнтами, що для мене набагато важливіше, ніж просто продавати речі. Я фармацевтка лише за сумісництвом, тому що для мене важливо мати час на волонтерську роботу в хоспісній асоціації та на лікарняне капеланство, бути поруч з іншими. Я - Єва, людина сердечна, емоційна, тому я щаслива, коли можу зробити щось гарне для людей.
Що є для мене добро/ доброчинність...
Для мене милосердя - це бути поруч з кимось, оскільки ця людина така ж цінна, як і я, підтримувати  та цінувати її. Ми всі рівні, тому всі маємо однакову цінність. Тому я повинна бути для інших такою, як і для себе. Важливо, щоб ти сам працював добре, тому що якщо я хочу зробити комусь добро лише для того,щоб отримати схвальний відгук, то це неправильна основа. Тому я повинна робити для інших так само, як для себе.
Коли я дізналася, що в Україні почалася війна...
Я була шокована . Я вважаю неймовірним, що війна йде, що вона взагалі почалася. Війна для мене до цього часу була далекою,  як у приказці: „Нехай стріляють, аби мене не зачепило“.І раптом війна в Україні опинилася так близько. До неї ще велика відстань, але вона вже набагато ближче, і це мене налякало, і я зрозуміла, що вона може поцілити в будь-кого. Це може статися будь-де. Ми ніде , насправді, не в безпеці. Звичайно, тут ми знаходимося в більш безпечній країні, ніж  будь-де, але ми не знаємо, як  і що буде далі.
А ще було відчуття безсилля, тому що я вважаю, що це жахливо, де б не була війна, тому що я просто не розумію людей, чому взагалі вона має бути? Що з цим можна зробити? Кожна людина повинна бути миролюбивою, жити в мирі з собою і з іншими, але це не спрацьовує. Все це неприємно, але я помічаю, що багато хто сам наче занімів.
Війна в Україні означає для мене...
Війна для мене - це те, що змушує мене думати, що мир - це просто дуже крихка субстанція. Ми вже давно сприймаємо мир як належне, що війна десь далеко. Війна змусила мене переосмислити, що мир не можна сприймати як належне, що треба бути вдячним за те, що ти живеш у країні, де панує мир. Що треба цінувати те, що ти маєш, і щоб те, що ти маєш вдома, залишалося неушкодженим. Ми живемо в достатку і багато хто цього не цінує. Моя вдячність і розуміння того, наскільки добре я тут живу, ще більше зросла через війну в Україні.
Ця війна змінила моє сприйняття/ мою свідомість...
Війна змінила все моє ставлення до біженців. Я зрозуміла, наскільки упереджено я ставилась до біженців. Коли я допомагала Аліні, я зрозуміла, що це такі ж люди, як і ми з вами. Це було дуже цілюще, бо відкрило мені  інший вимір мислення. Кожен біженець має право бути тут, як і ми, право на допомогу, як і ми.
Я хотіла би побажати людям на Різдво ...
Бажаю людям свідомості, багато світла і любові. Для мене Різдво - це свято світла і любові. Світло, бо воно зцілює. Для мене  світло там, де знаходяться душі. Це відчуття зцілення, гарного самопочуття і спокою, тобто світла і любові. Це те, чого я бажаю кожній людині на Різдво. Цього я бажаю завжди. Щоб люди більше це відчували, більше цим жили. Жили більш усвідомлено.